Венедюк Богдан Ігорович

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО  ФАРФОРУ.

ФАРФОР У РЕСТОРАННІЙ КУЛЬТУРІ М.ОДЕСИ.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ

(Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу.

Науковий керівник: Андрієнко А.М.)

          В нашій країні відкриваються все нові та нові ресторани, кафе бари, де в інтер’єрі, посуді, аксесуарах присутня національна українська тематика. Дуже часто зустрічається неймовірний керамічний посуд, деякі предмети інтер’єру та декору. А ось український фарфор представлений занадто рідко. Спробуємо розібратися з чим це може бути пов’язано. Зовсім нещодавно вони зустрічалися на святкових столах, як головний декор. Зараз ми бачимо або усім відомі марки зарубіжних брендів такі як Херенд, Мейсен, Валендорф та багато інших, або продукцію китайських виробництв,  які заполонили наші ресторани, кафе, власні кухні. А де ж наш неймовірний український фарфор? Невже цю нішу заповнила іноземна продукція назавжди?

      Вважається, що фарфор зародився у Китаї. Дуже гарний, такий тонкий китайський фарфор приковував погляди європейців, котрі звикли до керамічного посуду. Йому надавали магічні властивості, розпізнавання отрут  у напоях, їжі, змінюючи колір.

     Європа відкрила для себе китайський та японський фарфор у  XV столітті, його імпорт набуває великих масштабів. Розгадати секрет китайського фарфору вдалося в 1709 році в Мейсоні Иогану Фридриху Бётгеру.

Історія дивовижного українського фарфору увіковічена в марках, наданих  зразками цих заводів.

1) Баранівський фарфоровий завод знаходиться у місті Баранівка, Житомирської області.  Розпочато виробництво в 1802 році Михайлом та Франциском Мезер.

     Родина Мезер, яка заснувала перше в Україні підприємство фарфору в Корце,  отримала  дозвіл на маркування своїх виробів державним гербом. Це свідчило про високу якість продукції. У 1896 році його власником став одеський купець Н.П. Гриппари, що дуже вплинуло на розвиток заводу. Після 1917 року – націоналізований, продукція випускалася за старими зразками. Після Великої Вітчизняної війни завод збільшив виготовлення скульптури, яка відрізняється високою художньою виразністю. На Баранівському фарфоровому заводі працювали такі майстри своєї справи, як: Величко Іван Павлович, Спица Володимир Григорович, Ярмоленко Олександра Трофимівна  та багато інших. Фабричне маркування у різні роки виглядало по різному.

2) Будянський фарфоровий завод у селищі Буди Харківської губернії був заснований у 1887 році Матвієм Сидоровичем Кузнецовим. Це було четверте підприємство, яке увійшло у «Товариство виготовлення фарфорових та  фаянсових виробів Кузнецова». У перші роки праці на заводі виготовлявся полуфаянс, у 1892 році – фаянс, а у 1894 році – фарфор. Після 1917 року завод був націоналізований, а після 1922 року увійшов до складу всеукраїнського треста «Укрфарфорфаянсскло». У середині двадцятих років отримав назву «Серп і Молот». Після відновлення торгових відносин з Туреччиною торгпредство країни заключило договір на виготовлення фарфорового посуду для Туреччини та Єгипту. В роки Великої Вітчизняної війни завод був зруйнований , після війни - відновлений.

Завод працював майже 120 років, на превеликий жаль в 2006 році зупинил випуск продукції. На заводі творили такі майстри, як: Бидасюк П.Я., Вакула Р.С., Іванченко П.М., Федорова Н.І., Ніколаєв Б.В. та багато інших.

3) Городницька фаянсова фабрика з’явилася як дочірнє  підприємство Корца у 1807 році на кошти Юрія Чарторийського та належала акціонерній компанії Корецькій мануфактурі. Селище Городниця Житомирської області (минула Волинська губернія) згадується в документах з 1685 року. До початку 1850 років Городницька фабрика перейшла у власність Терези Любомирської, а потім до її сина. У 1856 році він продав фабрику Вацлову Руликовському, який зайнявся  модернізацією виробництва для випуску фарфору. У кінці 1870 років фабрика повністю згоріла, була продана Полтавському земельному банку. Пізніше виробництвом володіли Р. Боссе, С. Гижицкий, купці Зуссмани. Після 1917 року завод націоналізований, поновив працю у 1923 році, отримав назву «Городницький фарфоровий завод імені Комінтерна». Завод увійшов до складу Всеукраїнського треста « Укрфарфорфаянсскло». Під час війни завод був зруйнований, поновлено  виробництво під кінець сорокових років. На теперішній час підприємство «Городницький фарфоровий завод» виготовляє посуд і дрібну фарфорову пластику. На заводі працювали такі скульптори, як: Крижановський А.В., Албул В.В. та інші.

4) Фарфоровий завод у селищі  Довбиш Житомирської області заснований на початку 1823 року польським поміщиком Пшебельським. На початок 1880 року завод був проданий А. Петерсу,  потім належав  Рихтеру Р.І.. У 1917 році – націоналізований, отримав назву Мархлевский завод, так як з 1925 року містечко Довбиш змінили назву в місто Мархлевск. На початку 1930 років заводу присвоїли ім’я Фелікса Кона, а після війни він  став називатися «Довбишський фарфоровий завод». На початку 1980 року завод об'єднався з полонським  фарфоровим  заводом в об'єднання  Корал.  На заводі працювали такі скульптори і художники, як: Ярош А. І. (автор багатьох тематичних ваз), Коломієць Н.В., Клемко В.І. та інші. 

5) Київський Експериментальний кераміка-художній завод в місті Вишневе Київської області відкрито у 1924 році. На початку це була майстерня з виробництва фарб і деколей для керамічної промисловості. Під час війни завод був зруйнований, після війни - відновлений, до існуючих  раніше барвистого та літографічного цеху, додався цех по виготовленню високохудожніх фарфорових виробів. В середині двадцятого століття було вперше широко  використано  Петриківський розпис на фарфорі . Це було єдине підприємство з масовим виробництвом фарфору, прикрашеним розписом майстрів із основної школи  Петріківського розпису. На заводі були зразки виробів для інших заводів України. У 1993 р. у результаті приватизації відкрито акціонерну спілку Деффа. З 2006 року –зупинився випуск продукції.

На заводі працювали такі скульптори і художники,як: Жникруп О.Л., Щербина В.І., Рапай - Маркиш О.П. та інші. Після закриття заводу усі вироби, які зберігалися і вартість яких оцінювалася у декілька мільйонів доларів повинні були  передатися до державного музею декоративного мистецтва, але замість цього були викрадені.

6) В містечку Коростень Волинської губернії фарфоро-фаянсове виробництво заснував Т.К. Пржибильський в 1904-1909 роках. У 1917 році Т.К Пржибильський  іммігрував, а завод зачинено. В 1922 році після заснування Всеукраїнського треста (Укрфарфорфаянсскло) почалось будування виробництва . На початку вироблялися чайний та столовий посуд, а з 1925 року-різноманітні фарфорові вироби. В 1926 році завод отримав назву (Коростенський фарфоровий завод імені Ф.Дзержинського) . Під час війни повністю зруйнований, відновлення почалося одразу після звільнення від окупації в 1944 році. В 1950 роках з приходом на виробництво В.М. Трегубовой та Н.С. Трегубова  - почався випуск фарфорової скульптури. З 1995 року завод іменувався Коростенський фарфоровий завод. У наш час творили такі скульптори як: В.М. Трегубова, Н.С. Трегубов, Д.П Милиневський.

Полонський завод художньої кераміки збудований у містечку Полонне Хмельницької області (у минулому Волинська губернія) в 1880 році. За історичними даними в  Полонне  існував завод, орієнтований на виробництво дрібних фарфорових виробів. Завод був заснований А.Я Бричкой.  На підприємстві працювали  в основному члени сім’ї Брички. Фарфорова маса вироблялася вручну, температура випалу була низька. З вересня 1956 року завод став державним підприємством. В наш час на підприємстві зупинилось масове виробництво продукції. Виконується лише індивідуальні невеликі замовлення.

8)Полонський фарфоровий завод в містечку Полонне Хмельницької області. У 1870році на власній сировині почали складати  фарфо-фаянсове виробництво, наприклад найбільш раннім із них була фабрика фарфору і фаянсу М.Шапиро.

У 1897 році власником заводу став А.Зуссман. При ньому завод випускав фаянсовий посуд, в з 1991 року санітарний фаянс . Після 1917 року - націоналізовано і до 1933 року випускав тільки санітарний фаянс. З 1933 року підприємство стало випускати фарфоровий посуд . Під час Великої Вітчизняної війни завод дуже постраждав,  робочий процес відновився до кінця 1940 року . На початку 1980 року Полонський фарфоровий завод об’єднався з заводом  в Довбиші . У наш час існує підприємство «Коралл». На заводі працювали такі скульптори як: Іванченко П.М ., Моисеєва А.А та інші.
9) Сумський фарфоровий завод заснований 1960 році і є одним із провідних підприємств сумського району . В наш час - закритий.

У нашому славному місті не було заводів з виробництва фарфору, але багато скульпторів працюючих на цих підприємствах закінчили одеське художнє училище, інститут або просто народилися на Одещині. Це Богач В.А.,  ІванченкоП.М., Моісеєва А.А. та інші. Результатом досліджень стали невтішні результати, багато заводів зачинилося, цінні знання накопичені поколіннями скульпторів та художників втрачені назавжди. А те, що залишилося назвати чимось високодуховним - неможливо.
От ми і дивуємося залишками бабусиних сервізів, статуеток, настінних панно. Ручний розпис вже не той, що був раніше.  Такий посуд навряд чи буде передаватися із покоління в покоління.

Фарфорові вироби заводів України відзначалися своїм неповторним колоритом, національною ідентичністю, неперевершеним художнім смаком .

І на превеликий  жаль ,що в Україні не знайшлось насправді відданих своєму краю, своїй вітчизні громадян, які змогли б відновити  виробництво фарфору в Україні. Коли дивишся на вироби Київського , Коростенського фарфорових  заводів, та інших - розумієш, що працівники вкладали не тільки труд, але й душу в воістину твори мистецтва. Вони змушували задуматися про свою національну приналежність, пишатися тим, що створили наші прадіди.      Дуже часто приходить на думку, що величина Одеської  Старокінки залежить від рівня життя в країні . Дуже хотілося, щоб бабусі, які виносять із хати останні сімейні реліквії, щоб купити продукти або харчі,чи сплатити комунальні послуги будуть їх передавати своїм внукам та правнукам, не потребуючи самого необхідного .                    

         При виробництві сучасного фарфору у світі враховується креативність, розробляються нові концепції, впроваджуються люксові лінії, які не порушують, а продовжують  принципи ручного виробництва, вводяться різноманітні програми для готельного та ресторанного бізнесу вищого рівня. Сучасний фарфор це нащадок, історія, пройняті почуттям прекрасного. Особливий стиль життя  та культурна спадщина є основою практичності та функціональності, стильної елегантності.   

                            

 Дуже приємно, коли в тебе такі учні.

 Дякую Богдане.

Значення технології моделювання плану меню на камбузі судна в різних умовах плавання

                      Андрієнко А.М, викладач II категорії

            ДНЗ « Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу»

Анотація. Стаття присвячена проблемам вивчення окремої теми, а саме плану меню на судні та факторам, що впливають на його побудову. Метою роботи є - навчити майбутніх кухарів технології моделювання плану меню на камбузі в різних умовах знаходження судна. Дотримуватися і застосовувати теоретичні знання на практиці, розвивати логічне мислення, запобігати помилкам при складанні документа.

Ключові слова: план меню, камбуз, оперативне управління, енергетична цінність продуктів, фізіологічні потреби організму, різні умови знаходження судна.

  В умовах плавання важливе значення набуває процес грамотного складання такого документа, як план меню на судні, в залежності від територіального та кліматичного знаходження судна та екіпажу. Вивчення цієї важливої теми сприятиме підвищенню кваліфікації робітників, розумінню плану дії кухаря на наступний день, забезпечення збалансованості раціонна харчування екіпажу, умінню складати суднові документи, які потрібні для безперебійної роботи харчоблоку, поглибити знання учнів, які мріють бути кухаром судновим, та надати їм практичні навики, які допоможуть в  повсякденній  роботі в якості кухаря.

  Для повноцінного харчування будь якого робітника потрібні: білки, жири, вуглеводи. Не виключенням є робітники, які зв’язали своє життя з працею в морі.

  Фізіологічне значення та потрібність організму в окремих харчових речовинах має дуже важливе значення в харчуванні працівників флоту. Потреба організму у білках, жирах, вуглеводах, мінеральних речовинах та вітамінах має враховуватися при складанні меню на судні.

Білки це - базова складова життєдіяльності людини, основний будівельній  матеріал організму. Відносяться до найважливіших речовин, які потрібні організму. Харчова цінність білків зумовлена амінокислотним складом. У білках знаходиться більш двадцяти амінокислот. Необхідно використовувати в їжі різноманітні білки. Білки тваринного походження відрізняються від білків рослинного походження, та є більш засвоювані організмом людини, сприяють засвоєнню білків рослинного походження. До раціону людини має входити не менш ніж половина білків тваринного походження.

 Лідером за складом білка є: м’ясо, риба, птиця, кисломолочні продукти, а також бобові та горіхи. Добова потреба моряків в білках складає 99-108 грам, в залежності від характеру праці та умов зовнішнього середовища.

  Жири  та вуглеводи - основне  джерело енергії. Входять до складу клітин організму. При нестачі організм людини стає більш вразливим до різноманітних інфекцій. Засвоєння жирів залежить від температури плавлення. Тугоплавкі жири характеризуються високою температурою плавлення. Найкращім для людини є жири з молока та молочних продуктів, жир птиці. При приготуванні необхідні жири як тваринного, так і рослинного походження.

Вуглеводи бувають двох видів: прості, та складні. Прості вуглеводи містяться в таких продуктах як: фрукти, молочні продукти та цукор. Складні вуглеводи містяться в: крупах, хлібі, картоплі, макаронах твердих сортів, бобових, кукурудзі. Велике значення в забезпеченні роботи системи травлення є харчові волокна, тобто клітковина. Добова потреба робітника в жирах 97-120г., вуглеводах 413-520г.

  Найбільш важливе значення в харчуванні людини мають вітаміни: А, В1, В2, РР, С. А  містяться в вершковому маслі, яєчному жовтку, печінці риби. Джерелом вітаміну В є житнє та пшеничне борошно, вівсяна, гречана крупи та соя. Вітамін С сприяє правильному обміну речовин, підвищую опірність організму до інфекційних захворювань, міститься в овочах, фруктах, ягодах, цитрусових.

  Мінеральні речовини також необхідні для ефективної праці та життєдіяльності людини, та виконують наступні функції: беруть  участь у побудові тканин організму, структурі та функціонуванні  більшості ферментних процесів, які відбуваються в організмі, підтримують кислотно-лужну рівновагу, хімічний склад крові організму людини, нормалізують водно-мінеральний обмін.

  Планування - це важлива складова для безперервної роботи будь якого підприємства. Не виключенням є і камбуз, як вантажного , так і пасажирського судна. Оперативним управлінням роботи харчоблока керує завідуючий виробництвом, тому і складання такого документу, як планове меню лягає на його плечі. План меню - це документ, що складається на обмежений період часу:  тиждень або декаду, а також розробка меню денного харчування екіпажу.

При складанні плану меню враховуються такі фактори як: оснащення камбуза інструментами, посудом, обладнанням; кількість товарних запасів у коморі; район знаходження судна; національний склад екіпажу, віросповідання, вік робітників, погодні температурні чинники.

  Порядок розподілу страв в плані меню виглядає у такій послідовності:

- холодні страви, а закуски

- гарячі закуски

- супи

- другі гарячі страви

- солодкі страви

- гарячі напої

- холодні напої

- борошняні, кондитерські та кулінарні вироби.

  В залежності від національної приналежності і в певній послідовності складається план меню. Вирішальне значення в складанні плану меню має і виділення судновласником певної суми на одну особу на харчування в день. При находженні на судні осіб різних національностей, віросповідання складається документ з врахуванням національних особливостей кухонь цих народів. Це може  бути усереднений варіант, або харчування різних груп екіпажу різноманітними стравами в залежності від національних потреб або гастрономічних уподобань.

  Складаючи план меню, ми враховуємо такі чинники як: відповідність енергетичної цінності продуктів енергетичними затратами організму; відповідність хімічного складу харчових речовин фізіологічними потребами організму; різноманіття страв, де існує неповторюваність протягом тижня, або декади. Робота моряків пов’язана зі зниженою руховою активністю. Середня добова потреба організму в білках, жирах та вуглеводах мають бути збалансовані в плані меню.

При моделюванні плану меню на камбузі судна, в різних умовах плавання має велике значення професійний підхід до складання документу. Велике значення має урахування харчового балансу усіх речовин, таких як: білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінеральні речовини. Також важливе значення при складанні меню має урахування територіального  знаходження судна, національність та віросповідання екіпажу, кількість товарних запасів у коморі, оснащення камбуза інструментами, посудом, обладнанням. В складанні плану меню має і виділення судновласником певної суми на одну особу  на харчування в день.

 Література:

1.  Карпенко Р.В., Кузнецов В.М., Салогуб Н.Г.  Облік, калькуляція, звітність в закладах ресторанного господарства. Х. - Світ книг.-2017.-288 с.

2.  Здобнов  А.И.,  Циганенко  В.А. Сборник  рецептур блюд и  кулинарных  изделий. К. : Арий.-2009.-680 с.

3.  Шалимінов О.В. Збірник рецептур національних страв та кулінарних виробів,правових, нормативно-правових та інших актів для закладів ресторанного господарства. К.: Арий.- 2011.-992 с.

4.  Сирохман И. К.,Задорожний І.М.,Пономарьов П.Х. Товарознавство  продовольчих товарів. К.: Лібра.- 2009.-368с.

Відкритий урок з предмету "Облік,звітність,калькуляція." Група 8

Калькуляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Неперевірена версія (що робити?)

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Калькуля́ція (від лат. лат. calculatio — обчислення) — це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

Калькуля́ція (рос.  калькуляция, англ. calculation, accounting; нім. Kalkulation f, Kostenanschlag m, Preisbildung f, Abschätzung f) — розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей.

У поняття калькуляції входить сукупність способів, що використовуються для числення собівартості всього випуску і одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг) по встановленій номенклатурі витрат, місцю їх виникнення. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням.

Методи калькуляції — це методи розрахунку витрат підприємства, собівартості продукції, об'єму незавершеного виробництва, які базуються на калькуляції витрат. Розрізняють простий, нормативний, позамовний методи калькуляції.

Зміст

• 1Види калькуляції
• 2Визначення об'єкту калькуляції і калькуляційної одиниці
• 
  

Види калькуляції

Залежно від тієї ролі, яку відіграє калькулювання собівартості у діяльності підприємств і організацій, зокрема їх економічної ролі, наявності різних показників і видів собівартості та їх призначення у системі економічної інформації розрізняють різноманітні види калькуляцій. В економічній літературі донині немає єдиної думки щодо складу класифікаційних ознак, згідно з якими можна було б їх вивчати.

На практиці застосовуються такі найбільш поширені ознаки, згідно з якими вони класифікуються. До них слід віднести:

Класифікація калькуляцій з метою управління собівартістю:

1. За характером виробництва:
   1. масові (періодичні);
   2. індивідуальні;
   3. проміжні.
2. За часом складання:
   1. попередні (директивні):
      • стандартні (нормативні);
      • кошторисні;
      • планові.
   2. звітні (відображають фактичні витрати).
3. За рівнем охоплення:
   1. галузеві;
   2. повні;
   3. виробничі;
   4. внутрішньогосподарські;
   5. змінних витрат;
   6. технологічні.
4. За властивостями калькуляційного об’єкту:
   1. загальні;
   2. параметричні;
   3. за центрами витрат.

Масові калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку собівартості одиниці виробу.

Індивідуальні калькуляції складаються після завершення виробництва окремого замовлення (при позамовному методі).

Проміжні калькуляції складаються на окремі етапи робіт довготермінових контрактів (будівництво, наука).

Директивні калькуляції (попередні) складаються до початку робіт.

Стандартні (нормативні) калькуляції застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково - обґрунтованих норм. Нормативні калькуляції складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу. Вони відображають досягнутий рівень техніки, технології, організації виробництва і праці. Вони періодично уточнюються у зв'язку зі зміною норм витрат. Нормативні калькуляції призначені для визначання нормативної собівартості продукції, робіт і послуг. Їх впроваджують на тих підприємствах і організаціях, де налагоджене нормативне господарство і калькуляції складаються на основі чинних норм. Вони служать основою для оперативного контролю за відхиленнями фактичних витрат від установлених нормативів і є діючим засобом управління процесом формування собівартості. Нормативні калькуляції у порівнянні з плановими, на перший погляд, досить подібні між собою, проте між ними є певні відмінності. Планова калькуляція відрізняється від нормативної тим, що вона складається за усередненими нормами за певний період (квартал, рік), а нормативна калькуляція - за чинними нормами за кожний окремо взятий період.

Планова калькуляція складається на основі виробничих норм і дозволяє визначити витрати виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління техніки, технології. Планові калькуляції складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін. Планові калькуляції складають на основі планових норм витрат у розрахунку не плановий обсяг продукції (робіт, послуг). Вони визначають максимально допустимий рівень витрат на виробництво певної продукції (виконання робіт чи надання послуг) виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління, рівня техніки і технології виробництва, масштабів підприємства (організації), їх складу і структури. В основі складання планових калькуляцій лежать затверджені у встановленому порядку виробничі норми використання ресурсів. У плановій калькуляції дістає своє відображення завдання щодо зниження собівартості продукції.

Кошторисна калькуляція застосовується в організаціях, які виконують довготермінові контракти. Вона дає можливість встановити ціну контракту (будівництво, наука і т.д.). Кошторисні калькуляції стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін. Кошторисні калькуляції складають на основі кошторисних норм витрат використання ресурсів, діючих цін і тарифів, рівня оплати праці, які діють на момент формування кошторису. Залежно від мети вони складаються з усіх видів витрат або лише за їх окремими видами. Кошторисні калькуляції призначені для економічного обґрунтування нового будівництва, розширення і реконструкції діючих підприємств, виробництв, модернізації виробничого устаткування та будівельної техніки, розробки нових технологічних процесів. Вони дають можливість аналізувати структуру витрат на виробництво, визначати прибуток і рентабельність будівельного комплексу. Названі калькуляції лежать в основі формування договірних цін на будівельну продукцію, які передбачаються у договорі генерального підряду, і служать підставою для здійснення розрахункових взаємовідносин замовника (забудовника) з генеральним підрядником.

Звітні калькуляції складаються на основі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.

Галузеві калькуляції показують рівень собівартості однойменної продукції в конкретній галузі. Складаються вище стоячою організацією.

Повні калькуляції показують витрати на виробництво та збут продукції (застосовуються для встановлення ціни на продукцію, визначення беззбитковості виробництва тощо).

Виробничі калькуляції показують виробничу собівартість продукції.

Внутрішньогосподарські калькуляції складаються на продукцію окремих цехів основного та допоміжного виробництва. Застосовуються для визначення вартості наданих послуг одного цеху іншому.

Калькуляції змінних витрат включають лише змінні витрати на виробництво. Такі калькуляції допомагають визначити маржинальний прибуток.

Технологічні калькуляції складаються на окремі види продукції, вузли, деталі тощо. Вони не включають вартість послуг сторонніх організацій, вартість купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів тощо (визначається технологічна собівартість – власними силами).

Загальні калькуляції показують собівартість певного виду продукції по підприємству.

Параметричні калькуляції дають уяву про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметра (наприклад, собівартість однієї кінської сили, собівартість однієї машино-години роботи обладнання).

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

Визначення об'єкту калькуляції і калькуляційної одиниці

В процесі числення собівартості продукції треба виходити з чіткого уявлення, що таке об'єкт калькуляції і калькуляційна одиниця.

В обліку об'єктом калькуляції признається продукт виробництва (деталь, вузол, виріб, група однорідних виробів), технологічна фаза (переділ, виробництво), стадія і ін., тобто продукція різного ступеня готовності, види робіт або послуг.

Калькуляційна одиниця є вимірник об'єкту калькуляції. У тому випадку, коли йдеться про готову продукцію, калькуляційна одиниця збігається з одиницею вимірювання, вказаною в планах виробництва в натуральному виразі або в стандартах (технічних умовах) на відповідний вид продукції. В галузях переробної промисловості такого збігу може і не бути. Тут нерідко обліковою одиницею виступає 1 кг продукції, а калькуляційною одиницею — 1 т або 1 ц.

При калькуляції проміжних однорідних продуктів (напівфабрикатів) застосовуються умовні укрупнені калькуляційні одиниці (100 пар взуття, 1000 умовних банок тощо) . Вживання укрупнених калькуляційних одиниць дозволяє різко скоротити об'єм аналітичної роботи при складанні планових і звітних калькуляцій.

Основними положеннями по обліку і калькуляції собівартості продукції встановлено типове групування витрат по статтях калькуляції. Вона включає наступні статті:

1. сировина і матеріали;
2. поворотні відходи (віднімаються);
3. вироби що купуються, напівфабрикати і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;
4. паливо і енергія на технологічні цілі;
5. заробітна платня виробничих робітників;
6. відрахування на соціальні потреби;
7. витрати на підготовку і освоєння виробництва;
8. загальновиробничі витрати;
9. загальногосподарські витрати;
10. втрати від браку;
11. інші виробничі витрати;
12. комерційні витрати.

Витрати по всіх встановлених на даному підприємстві статтях собівартості складуть виробничу собівартість.

Розрізняють планову (кошторисну), нормативну і фактичну (звітну) калькуляцію. Планова калькуляція визначає середню собівартість продукції або виконаних робіт. На плановий період (рік, квартал) складають їх виходячи з прогресивних норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використовування устаткування і норм витрат по організації обслуговування виробництва. Ці норми витрат є середніми для планованого періоду. Різновидом планових є рахункові калькуляції, які складають на разовий виріб або роботу для визначення ціни, розрахунків із замовниками і інших цілей.

Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початок місяця норм витрати сировини, матеріалів і інших витрат (поточних норм витрат). Поточні норми витрат відповідають виробничим можливостям підприємства на даному етапі його роботи. Поточні норми витрат на початку року, як правило, вище за середні норми витрат, закладені в планову калькуляцію, а в кінці року — навпаки нижче. Звідси і нормативна собівартість продукції на початку року, як правило, вище планової, а в кінці року — нижче.

Фактична (звітна) калькуляція складається за даними бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції і відображає фактичну собівартість проведеної продукції або виконаних робіт. Вона одночасно характеризує рівень відхилення собівартості, встановленою нормативною і плановою калькуляцією.

Питання калькуляції виникають перед бухгалтером на всіх стадіях кругообігу господарських засобів: в процесі заготовляння сировини і матеріалів, виробництва і реалізації продукції. В найширшому значенні калькуляція є способом систематизації витрат і отримання інформації про собівартість продукту для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва і управління цим процесом. Складність питань калькуляції перш за все пов'язана з різноманіттям господарських процесів, що ускладнюються технологічними і організаційними умовами виробництва. Складність калькуляції полягає в тому, що необхідно забезпечити розмежування витрат між закінченими і незакінченими об'єктами, оцінивши брак, побічну продукцію і відходи виробництва.

Облік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

О́блік — належним чином організована система збору, нагромадження, обробки, групування, узагальнення і реєстрації (фіксації) необхідної інформації або її сукупних даних, що відображають кількісну чи якісну характеристику подій, явищ, фактів, процесів, об'єктів тощо. Є важливою складовою соціального (в т. ч. державного) регулювання суспільних відносин та управління процесами (насамперед економічними) й відповід. об'єктами. Відіграє значну роль при прийнятті правових, екон., управлін. та ін. рішень повноважними органами або компетентними особами.

О́блік — віддзеркалення господарської або іншої діяльності підприємства на підставі документів в різних вимірниках (кількісних і (або) якісних). Облік є складовою частиною управління економічними процесами і об'єктами, суть обліку полягає у фіксації їх стану і параметрів, зборі і накопиченні відомостей про економічні об'єкти і процеси, віддзеркалення цих відомостей в облікових відомостях. Розрізняють аналітичний, бухгалтерський, бюджетний облік. Облік може здійснюватися в поточних і незмінних (зіставних) цінах, а також в іноземній валюті.

                      Тести на тему: Товарний звіт.

1.Документ,який відображає рух запасів,товарів,тари

а)Товарний звіт*
б)Калькуляційна картка
в)Накладна

2.У якої кількості екземплярів складається товарний звіт?

а)П’яти
б)Двох*
в)Одного

3.Від чого залежить складання товарного звіту у часі?

а)Залежно від обсягу господарських операцій*
б)Від підприємства
в)Від матеріально-відповідальної особи

4.Як встановлюються періодичність і строки здачі товарного звіту?

а)Наказом по підприємству*
б)Бажанням матеріально-відповідальної особи
в)Наказом контролюючих органів

5.З чого складається бланк товарного звіту?

а)З прибуткової частини,витратної частини*
б)витратної частини
в)прибуткової частини

6.Чий підпис має бути на товарному звіті?

а)Бухгалтера
б)Матеріально-відповідальної особи
в)Вірні перша та друга відповіді*

7.Як зберігається товарний звіт?

а)У матеріально-відповідальної особи
б)В хронологічному порядку*
в)У директора

8.Порядок заповнення товарного звіту.

а)Титульна частина товарного звіту,відображення суми залишку товарів і тари на початок дня,в хронологічному порядку заповнюємо дані про надходження і вибуття товарів за день з відповідною фіксацією первинних документів*
б)Відображаємо суму залишку товару і тари на початок дня,заповнюємо титульну частину,надходження і вибуття товарів за день
в)В хронологічному порядку заповнюємо дані про надходження,вибуття товарів за день

9.Чим підтверджує операції з реалізації товарів витратна частина?

а)Калькуляційною карткою
б)Накладною
в)Товарно-касовими чеками,звітами з РРО?*

10.Ким затверджена спеціальна форма бланка товарного звіту?

а)Керівник підприємства
б)Наказом №153коопсоюза від 18.09.97.*
в)Матеріально-відповідальною особою

                                      Тестове  завдання за темою

         “ Функціональні обов’язки членів екіпажу, що відповідають

                                     за організацію харчування ”.

1). На кого покладено відповідальність за організацію та якість харчування

    екіпажу на вантажному судні?

1.    Капітан.

2.    Кухар.

3.    Старший помічник капітана. 

2). Від яких факторів залежить   кількість робітників на камбузі судна?

          1. Категорії судна.

          2. Численності екіпажу та кількість пасажирів.

          3. Усі відповіді вірні.

3). Хто відповідає за організацію харчування на пасажирському судні?

          1. Капітан.

          2. Помічник капітана по пасажирської часті.

          3. Зав. виробництвом.

4). Хто здійснює оперативне управління виробництвом на пасажирському      .    судні?

          1. Зав. виробництвом (шеф. кухар).

          2. Помічник капітана по пасажирської часті.

          3. Капітан.

5). Хто організує оперативну роботу зала  ресторану, барів, буфетів?

          1. Адміністратор.

          2. Помічник капітана по пасажирської часті.

          3. Капітан.

6). Хто організує постачання пасажирського судна продовольчими товарами?

          1. Капітан.

          2. Зав. виробництвом.

          3. Старший помічник капітана.

7). Хто складає план-меню на вантажному судні?

          1. Капітан. 

          2. Старший кухар.

          3. Старший помічник капітана.

8). Хто забов’язаний обслуговувати приймання їжі в кают-компанії  та

     містити  її в гарному санітарному стані на вантажному судні?

1.    Буфетник.

2.    Кухар.

3.    Матрос.

9). Хто відповідає за сепарацію відходів, образующихся на палубі?

          1. Кухар.

          2. Буфетник.

          3. Механік.

10). Вірна лі схема управління на вантажному судні?

                     Капітан    →    Старший помічник

                            ↓                   ↓

                          Старший кухар

                                      ↓

                             2-й  кухар

                                      ↓

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

↓                    ↓                       ↓

     Буфетник          Днювальний     Камбузний робітник      

  

1.    Так.

2.    Ні.