Подлесєцька Марина
Національний колорит в оформленні підприємств
ресторанного господарства.
Одеське вище професійне училище
морського туристичного сервісу.
Науковий керівник: Андрієнко А.М.
Відвідувач, який бажає насолодитися стравами неперевершеної української
кухні, спочатку звертає увагу на розташування, оформлення закладу ресторанного
господарства, інтер’єр та меблі,
етнічний стиль. Господар підприємства, відкриваючій заклад, мріє, щоб
його дітище було особливе, сучасне та має тільки йому властивий колорит та
індивідуальність. Він вкладає в нього душу та свої думки з приводу того, яким
він має бути. Великий Станіславський писав:»Театр починається з вішалки», так і
перше враження на відвідувача справляє інтер’єр та меблі закладу. Сучасних
виробників меблі ми можемо знайти на ринку забагато. Але наша мета зробити
інтер’єр оригінальним, наповненим українським волелюбним характером та
старовинним. Це завжди привертає увагу
іноземних та українських відвідувачів.
Етнічний стиль оформлення інтер’єру має декілька назв: етнос,
екзотика, фольклорний стиль. У дизайні інтер’єру цей стиль виявляється у
використанні матеріалів, кольорів, елементів етнографічної атрибутики, що надає
всьому інтер’єру яскраво вираженого національного характеру. Це в першу чергу використання натуральних матеріалів: плетений тин з лози, прикрашений горщиками, солом’яний або
очеретяний дах; дерев’яна підлога з міцних порід дерев; стіни
зроблені за допомогою декоративної штукатурки, де неперевершено виглядають
малюнки казкових птахів, калини, соняшнику або петриківського розпису.
Характерними рисами українського етнічного стилю є ткацтво, вишивка,
кераміка, старовинні ікони, дерев’яні вироби,
сундуки, різноманітні обереги та інші
цікаві речі. В українському етнічному
стилі - велике значення мають предмети бита. Вони виготовляються із натуральних материалів, прикрашаються національними орнаментами. Українська вишивка та ткацтво
використовувалися в оздобленні будинку. Старовини речи додають неповторності та
ексклюзиву. Неповторна косовська кераміка привносить затишок та радісний
настрій.
Перший, хто
зустрічає відвідувача - це адміністратор та офіціант закладу. Їх одяг в
сучасному ресторані української кухні - це данина традиції. Найчастіше - це вишукана українська вишиванка, яка була
символом здоров'я, краси, любові, родової
пам'яті, що
передається з покоління в
покоління, як родова реліквія. Кожен символ, вишитий на неї мав охоронне значення. Символіка вишивки
залежить від того, кому призначалося вбрання. Символічні орнаменти символізували зображення людей і тварин,
птахів і рослин, землю та воду. Вони збігаються
із символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виготовлялися з
льняного чи конопляного полотна домашньої роботи.
Юбка плахта, підв'язана поясом; спідниця; віночок з дванадцятьма парафіновими
квітами, який є символом долі та життя,
з кольоровими стрічками; яскраве коралове намисто з хрестами – з гардами, роблять зовнішній вигляд неперевершеним.
На вході досить часто нас
зустрічає такий елемент інтер'єру в
українському стилі, як «мішечок достатку». Він символізує багатство і достаток.
При створенні оберегу використовують мішковину, на ньому обов’язково повинні
бути присутні квасоля, горох, кукурудза, різнотрав'я, яке символізує
довголіття, любов - червоний перець, сімейне щастя - насіння.
Лялька-мотанка виконувала роль оберегу дитини від злих людей та лихого
ока. Лялька-мотанка є символ жіночої мудрості, родинний оберег. Її ретельно
зберігали та використовували у різних
обрядах та ритуалах. В сучасному
інтер’єрі використовують як прикрасу.
Найчастіше в оформленні інтер’єру підприємства харчування в українському
стилі використовують рушники. Це старовинний оберег дому і родини, атрибут
народних свят, які в давнину розвішують на стінах, над вікнами, на покуті.
Найчастіше використовують старовинні рушники, яки мають неперевершений вигляд.
Глиняний косовський дзвоник наповнить мелодійними
переливами будь-яке приміщення. Він також є елементом українського етнічного
стилю. Традиційно символізує хід часу, а
його звук позначає весілля й перемогу. Дзвоники з чудовим звуком, привносять в заклад
ніжність і святковий настрій. У декоративному оздобленні керамічних косовських
виробів відображається рослинний і тваринний світ, жанрові композиції з
міфологічною, релігійною й побутовою тематикою, сцени праці та свят, звичаїв та
обрядів гуцулів. Геометричний
орнамент, що вільно й легко лягає на форму виробів, підкреслює їх об'єми. Легкість
малюнків не заважає сприймати пластику форм, орнаменти та неповторні сюжетно-тематичні композиції. Майстер ретельно вимальовує
кожен елемент за власним стилем та
колоритом. Ще косовську кераміку відрізняють «фарбові сльозинки» - невеличкі патьоки фарби. У закладах
ресторанного господарства ми користуємось такими косовськими
вироби, як різноманітні аксесуари, іграшки, мальовані кахлі, сувенірна продукція, вазочки, макітри, горшки,
миски, дзбанки, горнята.
Декоративні віники-обереги зустрічаються у більшості регіонів. Такі
віники традиційно прикрашають стрічками, сухо квітами, горішками, горохом,
зернами злакових культур. Кожний елемент має давній символічний зміст ,
відповідно до якого в оселю приходить здоров’я, багатство та щастя.
Гуцульські килими, виготовлені вручну, прикрасять будь-який заклад ресторанного
господарства. Гуцульські килими ще звуться – ліжники. Це товсті, вовняні вироби
з об’ємною поверхнею та довгим, пухнастим, двостороннім ворсом.
Серветки із ручною вышивкою, скатертини, декоративні подушки, орнаменти на стінах додають затишку та домашньої обстановки закладу.
Дерев’яні панно та різноманітні вироби - це спокій, затишок та домашня
атмосфера на підприємстві.
Різноманітні вироби з лози: плетені стільці, ліжка, крісла, корзинки та
кошики зроблять ваш ресторан неповторним,
При оформленні тематичних
пасхальних столів у ресторані для прикрашення використовують писанки. Писанки -
це символ Сонця, його життя, любові, весняного відродження. Кожен орнамент має своє певне сакральне значення. Історія
писанки сягає сивої давнини, пов'язана з
культом уславлення вічного закону весняного пробудження усього живого на землі.
В оформленні інтер’єру напередодні Святої вечері використовують
дідух – обжинковий, або
зажинковий сніп, виготовлений з колосків
пшениці, символ різдвяних свят. Згідно з віруваннями, він є символом родючості
та сімейного достатку, єднанням предків з їхніми нащадками та богом для душ,
які відійшли у зоряне царство.
Столи прикрашають різноманітними барвами. Вони мають символічне значення. Барвінок позначає
вірність. Його назвали
так на честь кохання юнака Бара та дівчини Вінки. Барвинком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвинок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє
навіть під снігом. Барвинок - є символом кохання. Калина - символ життя, крові,
вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням.
Калина часто відіграє роль світового дерева, на верхівці якого птахи їдять
ягоди та приносять людям вісти, іноді з потойбіччя. Та і саме дерево зв'язує
світ мертвих зі світом живих. Мак символізує красу та гордість.
Українська кераміка, яку використовують як посуд в закладах ресторанного господарства відрізняється
різноманітністю форм, стилів, напрямків. Глиняний глечик - символ повного життя
та злагода в родині. Українська кераміка в закладах ресторанного господарства
зігріває теплом та спокоєм.
Кожен заклад української кухні при необхідності може бути неповторним та
індивідуальним, потрібно тільки кохати свою справу, вкладати в неї душу,
пам’ятати національні традиції.
В нашому славному місті також є заклади ресторанного господарства національної
української кухні. В першу чергу це аутентичний
український ресторан « Куманець», з плетеними огорожами, меблями з натуральної
деревини, вишивками та рушниками на стінах. Персонал одягнений у традиційний
український одяг. Грає українська музика. Українська кухня представлена в таких
закладах як «Дача», «Буфет», «Пузата хата», «Компот», «U» та інші. На мою думку
це замало для великого курортного місця. Тому будемо сподіватися, що у нас з'являться ще ресторани та затишні маленькі кафе, де українська кухня буде
представлена повно і різноманітно.
Особливу атмосферу в закладі додає музика. Українська пісня-це душа та
думки народу. Це незрівняні: «Ніч яка місячна», «Несе Галя воду», «Ой чий то
кінь стоїть», «Ой, у вишневому саду», «Цвіте терен», «Чорні брові, карі очі»
«Щедрик» та інші, яки ми співаємо й зараз. А таки виконавці як Володимир
Івасюк, Софія Ротару, Ніна Матвієнко, Микола Мозговий, Назарій Яремчук,
Святослав Вакарчук, Квітка Цісик, тріо «Мареничі» Кузьма Скрябін - увійшли до
улюблених та рідних багатьма українцями.
Література
1.Зайченко В.
Рушники.-К.- 2018.-256с.
2.Білозуб В.Г., Заболотний В.І.,
Рильский М.Т. -Українське народне мистецтво. Тканини та вишивки.-К.-1960.-300с.
3.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F:%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D0%B8
4.https://www.tripadvisor.ru/Restaurants-g295368-Odessa_Odessa_Oblast.html
5.Лащук
Ю.П. Гуцульська кераміка.-К.-1956.-44с.
6. http://lib.knukim.edu.ua/proekti-biblioteki/proekt-skarbi-nacii/kosivska- malovana-keramika/
