Кожен рік в Одеському вищому професійно  училище морського туристичного сервісу цікава подія - Міжрегіональна студентська конференція

"Сучасні проблеми готельного бізнесу та ресторанної справи - 2025" 

Доповідач - Полєводов Валентин

Міжрегіональна студентська конференція 2025 

Перша частина

Друга частина

Українська вишивка як вид народного, декоративного мистецтва українців

       Вишивка – чудовий витвір мистецтва українців, складне багатогранне явище, яке вражає різноманіттям візерунків та чудовими кольорами. Якими тільки орнаментами не прикрашали в давнину свій одяг українці. Це дивовижні птахи,  неймовірний орнамент або замислуваті сюжети з життя. Займалися рукоділлям жінки або дівчата в довгі зимові вечори, коли не було іншої хатньої роботи. Кожна дівчинка, вишиваючи сорочку або рушник - вкладала душу та мрії в ці вироби. Тому й кажемо, що милуємося  вишивкою: бачимо ніжність, кохання та надію українських дівчат та всього українського народу.

       Історія виникнення вишивки йде з далекого II століття  до нашої ери. Це підтверджує золота пектораль із зображеннями з кургану Товста могила, чаша з кургану Гайманова могила, срібна ваза з кургану Чортомлик, на якій є зображення сітчастих візерунків – хрестів, ромбів.  Металеві фігурки «танцюристів» із мартинівського скарбу на Черкащині мають на пазусі сорочок широку вставку  із сітчастим орнаментом від коміра до пояса. Такий самий малюнок є  на статуетці з-під Хорола на Полтавщині. Ми бачимо вишивку, яку знайшли в кургані Соколова могила на одязі сарматів, на кам’яних бабах на уставках, подолах, манжетах. Широко застосовувалися  вишивки для прикрашання тканин одягового та обрядова-інтер'єрного призначення.

       Історичним фактом є те, що в одинадцятому столітті сестра Володимира Мономаха Ганка керувала школою для дівчат, де шили  срібряними та золотими нитями замислуваті узори на розкішному одязі, сорочки з символами носили козаки-характерники, а в речах Мартинівського скарбу – статуетки стародавніх мешканців, одягнені в сорочки з візерунчастою вишивкою на рівні грудей. Пізніше почали відкриватися майстерні на Черкащині – Велика Бурімка, Григорівка на Київщині, Качанівка на Чернігівщині. На різних предметах одягу можна побачити вишивку. Теплі барвисті шкіряні кептарики у гуцулів і покутян, кушаки (пояси) з хитромудрими візерунками, жупани та сорочки.

       У давнину сорочки вишивали на шовку, лляному або домотканому полотні. Для вишивання використовували шовкові, лляні, вовняні, бавовняні або конопляні нитки. При підборі кольорів до сорочки – вони обов’язково гармонували з кольорами верхнього одягу. Спочатку треба було одержати волокна, а з них – пряжу. Стародавні люди вилучали волокна зі стебел, плели з них щось схоже на тканину, з якої майстрували одяг. З давних-давен українці розводили овець, пряли вовну та займалися ткацтвом. Також ми бачимо вироби, які знаходяться у Києва - Печерській лаврі на зберіганні – це тканини, вишиті металізованими нитками, так званий спосіб вишивки – гаптування, або гафтування,  що з польської позначає зшивати або прикріплювати. Займалися гаптуванням – гаптарі, які працювали при панських маєтках та жіночих монастирях. Нитки вироблялися із золота, срібла та відповідного кольору шовку. Золотом вишивали основні частини малюнка, а сріблом- другорядні. Часто використовували техніку золотної вишивки, яку практикували в українських гаптарських майстернях  часів Середньовіччя – це «в прикріп за лічбою», підбирали різні види закріплень. Виділення складок шили  стібками чорного шовку, прокладеними поверх гаптування або опуклим швом «за мотузочкою». Волосся, обличчя та відкриті ділянки тіла виконували на вставках з білого шовку «атласним» швом.

В Україні налічувалося велика кількість видів вишивання. Серед них – друкований та лічильний хрестик, гладь, мереження, бігунець, плетіння та багато інших. Вишивкою хрестиком оздоблювали скатертини, домоткану лляну тканину, кухонні рушники, серветки. Вишивка кольоровою гладдю починається з берлінської вишивки вовняним гарусом. Низь або низинка переважає у традиційній одягової вишивці. Ця техніка робить геометричні узори з діагоналлю на противагу ламаній, яка характерна для звичайного хрестика. За технікою виконання розрізняють низь замкову та просту, а за напрямом - поздовжню і поперечну.

А які теплі та хитромудрі візерунки ми бачимо в орнаментах української вишивки. Це і геометричні елементи – коло, хрести, ромби; зображення тварин, птахів, змій та комах; рослини та квіти, люди.

Кольорова семантика,  де червоний позначає любов, боротьбу та  світло; чорний - смуток та нещастя, горе та  смерть; зелений -  оновлення, весну та життя – постійно використовується у вишівці.

Дівчата Київщини віддавали перевагу узорам з рослинними орнаментами,  червоним і чорним кольорам у техніці хрестик; Чернігівщини - геометричні орнаменти вишиті прямою та косою технікою гладь, вирізуванням та хрестиком в червоний, чорний, білої кольорової гаммі; Волині - чіткі, геометричні візерунки, рослинні орнаменти; Львівській області – поєднують декілька візерунків,  білому полотні - геометричні орнаменти; Херсонщини - рослинний орнамент у червоно-чорних тонах; Одещини - з білої бавовняної тканини з пухликом –  збираної тканини на рукаві трохи нижче плеча, що додає рукавам пишності та об'єму з геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестик в червоний, чорний, синій та жовтий гаммі; Полтавщини - вишита білими нитками, іноді сірими та червоними у технікі гладь. Візерунки обшивали чорними та  кольоровими смугами; Сумщини - білими нитками, обробляючи краї орнаментів чорним; Миколаївщини - сорочки різного крою з різноманітними горловинами – з вузьким або широким коміром-стійкою – червона, чорна та іноді сіра, сіро-блакитна. Жіночі сорочки оздоблюють вишивками на уставках, рукавах, манжетах, плечиках.

Ця національна традиція сприяла формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси та стилю. Вишивка сорочці або рушника показувала працьовитість жінок, готовність до  родинних обов’язків та материнства.  Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості дівчинки.  Вона мала вміти вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники, вкладати свої відчуття до життя та мрії, кохання та надію на щасливе родинне майбутнє, краса довкілля. Особлива увага призначалася весільним та святковим рушникам, де з боків вишиваються рослинні орнаменти - дерева, квіти, а також весільні кільця, голубі та жайворонки.

        До наших днів дійшов наш національний одяг практично в незмінному стані. Це завдяки коханню до національних традицій, до історії своєї країни, своєї родини. Сучасне життя українців впливає на вибір національного вбрання. Ідине що прогрес не стоїть на місці і з’явилась можливість придбати різні варіанти: дорогі вишиті вручну екземпляри або роботи зроблені за допомогою машинної вишивки; дизайнерські ексклюзивні роботи в дорогих бутиках або в маленької крамниці поряд з домівкою чи на ринку усіх міст нашої України.       

       Війна в країні накладає відбуток не тільки на одяг для військових, а також на національне українське вбрання – вишиванку. Багато хто з нас одягає вишиванку не тільки на свята, а ввів її як повсякденний екземпляр вбрання. Окрім класичної вишивки одяг прикрашають державною символікою: це і тризуб, і ніжний синє жовтий прапор. Як єдність всього розумного миру з українцями, які захищають свою країну, своє життя та можливість бути українцями - ми бачимо нашу ріднесеньку вишиванку на багатьох відомих діячів світу, творчих особистостях та діячах кіно та культури. На знак підтримки нашої боротьби проти російської навали вишиванку одягали відомі актори, діячі мистецтва та культури, світові лідери та звичайні люди різних країн.

       Відомий Італійський бренд Etro одним із перших почав використовувати українські мотиви у своїх колекціях. У 2015 році Gucci випустив колекцію аксесуарів, де були присутні сумки, ремені та взуття з вишивкою, інспірованою українськими мотивами. У  2016 році Valentino представив колекцію haute couture, де були присутні сукні з вишивкою, що нагадувала традиційну українську вишивку з Полтавщини. Дільче і Габанна створили проект підтримки сімейних цінностей, обличчям якого обрали сім’ю саме з України у національному вбранні. Одягли українське вбрання Діта фон Тіз, Демі Мур, Патрісія Каас, Від Степана Бандери, Лесі Українки та Івана Франка вишивка дійшла до наших часів. Відома українська дизайнерка Юлія Магдич створює неймовірні сучасні вироби. З гордістю в умовах війни національний одяг ми бачимо на президенті України Володимирі Зеленському,  Валерії Залужном, Джастіні Трюдо, Борисі Джонсоні, королеві Іспанії Летиції, Аліні Михайлової, Олегу Синцові, Святославі Вакарчуку.

 21 травня в Україні відзначають День вишиванки. В ОВПУ МТС це вже стало традицією, приходити всім працівникам у цей день в національному вбранні. Студенти закладу з радістю фотографуються в національному одязі разом з батьками. Це завжди свято, чудовий настрій та багато вражень на весь наступний рік.

      На підприємствах ресторанного господарства, особливо в ресторанах української кухні дуже часто ми бачимо елементи української вишивки при оформленні закладу. Це старовинні або сучасні рушники, елементи декору, одягу, що робить атмосферу закладу неймовірно домашньою та теплою. В нашої країні війна і українська вишиванка це оберег, символ дому, щасливого життя, зв’язку поколінь, родини та незламності українського народу.

Ми більш за все у світі всією країною разом мріємо, шо російська навала зазнає поразки і прийде мир в  нашу рідну Україну, повернуться батьки та брати. Ми зможемо одягнути вишиванки в мирний щасливий час, без тривог, вибухів, смертей, людських сліз та горя. А вона нас збере разом, зігріє та дасть надію на відновлення та мирне життя…

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!